Весняний авітаміноз: міф чи фізіологічна реальність?

Щовесни багато людей помічають однакові симптоми: зниження енергії, часті застуди, сухість шкіри, ламкість нігтів, сонливість або навпаки дратівливість. У побуті це називають “весняним авітамінозом”. Але чи існує він насправді?

З точки зору медицини, весняний авітаміноз — це не окрема хвороба, а стан тимчасового дефіциту окремих вітамінів і мікроелементів після зимового періоду.

Важливо розрізняти поняття.

Авітаміноз — це повний дефіцит конкретного вітаміну, що призводить до розвитку специфічного захворювання, наприклад цинги або бері-бері.

Гіповітаміноз — це субклінічний дефіцит, коли показники вже знижені, але тяжких проявів ще немає.

Навесні найчастіше йдеться саме про субклінічні стани.

Чому саме після зими?

Є кілька об’єктивних причин.

По-перше, зменшується різноманітність раціону. Взимку менше свіжої зелені, овочів і ягід — відповідно, знижується надходження фолатів, вітаміну C, магнію.

По-друге, протягом 4–6 місяців рівень інсоляції низький. Це безпосередньо впливає на синтез вітаміну D.

По-третє, зимовий період супроводжується підвищеним навантаженням на імунну систему. Часті вірусні інфекції та стрес збільшують витрати мікронутрієнтів.

За європейськими даними після зими у значної частини населення фіксується недостатність вітаміну D, у частини — зниження рівня вітаміну C, а магній і фолати нерідко перебувають на нижній межі референсних значень.

Які нутрієнти найчастіше в дефіциті навесні

Вітамін D.
У більшості населення помірних широт його рівень знижується через нестачу сонця. Особливо це характерно для людей старшого віку, осіб із надмірною вагою та жінок.

Вітамін C.
Зменшення споживання свіжих продуктів та підвищене використання під час інфекцій призводять до зниження його запасів.

Вітаміни групи B.
Одноманітне харчування та хронічний стрес підвищують потребу у B6, B9 та інших представниках групи.

Магній, цинк, селен.
Часто спостерігаються субклінічні дефіцити, що можуть проявлятися втомою та зниженням витривалості.

Що відбувається при нестачі

Низький рівень вітаміну D асоціюється зі зниженням м’язового тонусу, підвищеною втомлюваністю та більшою частотою інфекційних захворювань.

Дефіцит вітаміну C може впливати на швидкість відновлення після застуд, стан шкіри та загальний рівень енергії.

Вітаміни групи B беруть участь у метаболічних процесах і роботі нервової системи, тому їх нестача часто супроводжується астенією та емоційною нестабільністю.

Історичний приклад: як відкрили роль вітаміну C

У 1747 році корабельний хірург Джеймс Лінд провів одне з перших контрольованих клінічних досліджень, розділивши моряків із симптомами цинги на групи. Лише ті, хто отримував цитрусові, продемонстрували значне покращення. Це стало важливим кроком у формуванні доказового підходу.

У ХХ столітті було виділено аскорбінову кислоту та доведено її роль у синтезі колагену й антиоксидантному захисті. Сьогодні біохімічна функція вітаміну C добре вивчена.

Перша лінія — харчування

Основою профілактики дефіцитів залишається збалансований раціон:

щоденна свіжа зелень як джерело фолатів і магнію
• болгарський перець, ягоди, ківі як джерело вітаміну C
• риба 2–3 рази на тиждень
• горіхи та насіння
• бобові

Водночас важливо враховувати, що вітамін D практично неможливо повністю покрити лише харчуванням, а водорозчинні вітаміни потребують регулярного надходження.

Коли доцільна додаткова підтримка

Раціональний підхід передбачає індивідуальну оцінку. Підставами можуть бути лабораторно підтверджені знижені показники, обмежений раціон, підвищені фізичні або психоемоційні навантаження.

Загальна логіка така:

при недостатньо різноманітному харчуванні — базова підтримка мультивітамінним комплексом
• при низькому споживанні свіжих овочів і фруктів — додаткове джерело вітаміну C
• при підвищеному оксидативному навантаженні — антиоксидантні формули

Підхід має бути помірним і обґрунтованим, без універсальних рішень “для всіх”.

Висновок

Весняний авітаміноз — це не маркетинговий термін і не окрема хвороба, а фізіологічний стан, пов’язаний із сезонними особливостями харчування та способу життя. Найчастіше йдеться про субклінічні дефіцити, які можна вчасно скоригувати.

Системний підхід, уважність до раціону та раціональна підтримка організму допомагають пройти перехідний період без виснаження.

Більш детально тему розглядаємо у форматі навчальних зустрічей у Школі здоров’я.